Час роботи
Пн-Пт: З 9:00 до 17:00
Сб-Нд: З 10:00 до 17:00
Огляд присвячується самостійного виготовлення та встановлення кованих воріт. Конструкція буде консольної з виконанням каркаса і куванням замість обшивки. Саме коване полотно, цілком ймовірно, буде замовлятися у професійних ковалів, а от все інше зробити цілком під силу кожному.
Перевагою консольного типу воріт є те, що ніяких напрямних в самому створі не буде. Інші конструкції вносять деякі обмеження: у підвісних воріт зверху буде проходити балка, а у котяться по землі рейок розміщується на проїжджій частині.
У консольної конструкції стулка не потребує додаткових опорах і рухається над проїздом за рахунок того, що лежить в основі воріт рейок котиться по двом роликовим кареток, встановленим збоку.
Ролики заводяться безпосередньо всередину направляючого профілю. Таким чином взаємодія пари кареток і рейки і забезпечує переміщення стулки через проїзд у висячому положенні.
Створення та установка консольних воріт можуть проводитися непрофесіоналами, тобто доступні кожному бажаючому. Плюс це дозволить непогано заощадити на послугах монтажників. Досить просто виконати ряд певних кроків, докладний опис яких і наводиться нижче. Просто дочитайте до кінця і переконайтеся, що нічого складного не передбачається.
Починати варто з підготовки території. Майданчик, де будуть розташовуватися ворота, звільняється від усього зайвого. Рослинний шар також слід видалити.
Виконується розмітка за допомогою позначення кутів прямокутника, в якому будуть розміщуватися ворота, шматками арматури (прути 10-12 мм завтовшки і близько метра завдовжки). Менш важливі точки відзначаються електродами. Між стирчать краями штирів натягують шпагат або волосінь, позначаючи основні і допоміжні осі.
Правильність виробленої розмітки перевіряється за допомогою звірки довжин діагоналей: якщо вони рівні, то арматурні прути можна заглиблювати в грунт грунтовно, якщо немає - скорегувати положення і знову виконати перевірку.
Якщо воротні стовпи ще не зроблені, то необхідно підготувати фундамент для їх зведення. Розглянемо популярний в нашій країні варіант з цегляними опорами.
В розмічених місцях викопуються приямки, довжина і ширина яких буде трохи більше сторін майбутніх стовпів (наприклад, 40 * 40 см для опор зі сторонами по 38 см). Вниз приямки повинні йти нижче глибини промерзання. Для одних регіонів України цей параметр становить 0,9 м, для інших - до 1,20 м.
Для воріт важливий ще один фундамент - під розміщення роликових опор. Для нього виконується довгий приямок вздовж паркану в стороні від отвору. По ширині досить передбачити 25-30 см, а от довжина повинна бути не менше, ніж половина проїзду.
У випадках, коли стінки приямків починають обсипатися, готується опалубку. Зробити її можна з дощок, в тому числі старих.
Дно всіх готових приямків проливається водою, щоб борозни грунт утрамбувати. При перенесенні робіт з бетонування на деякий термін краще прикрити ями щитами від можливого розмивання дощовою водою.
Міцність опорної конструкції для воріт підвищують спеціальними металевими вставками, закріпленими нижнім краєм ще в фундаменті. Тому й важливо підготувати необхідні металовироби до замісу бетону. Будуть потрібні сердечники для стовпів і швелер в якості основи під розміщення роликових опор.
Для сердечників зазвичай береться квадратна труба 100 * 100 мм (можна 80 * 80 мм) в перерізі. Довжину беруть трохи менше суми глибини приямка і висоти опори, щоб захистити торці профілю від контакту з грунтом знизу і атмосферними опадами зверху. Скажімо, для метрового фундаменту і двометрового стовпа сердечник слід взяти 2,8-2,9 м, щоб знизу залишалася бетонна прошарок, а верх перекривався козирком стовпа.
Сердечник встановлюється в приямок по центру, вертикальне положення перевіряється гідрорівнем. Труба надійно закріплюється, щоб не виникало зсувів або перекосів, коли буде заливатися бетон. Зручно і практично приварити знизу хрестоподібно пару невеликих відрізків арматури. Такі «лапки» товщиною 8-10 мм і довжиною близько 20 см роблять саму установку простіше і підвищують міцність кріплення труби в бетоні.
Верхні зрізи обох сердечників варто закрити поліетиленом, щоб до завершення зведення стовпів опади не проникали всередину труб.
Роликові опори прийнято встановлювати на закріплений в фундаменті гарячекатаний швелер. Підійдуть елементи №№ 22-24 довжиною в половину проїзду. Для надійної фіксації в фундаменті швелер знизу доповнюють армокаркасів. Для цього з арматури 8-10 мм діаметром робляться «ніжки» довжиною 0,8-0,9 м, які нижче з'єднуються горизонтальними перемичками.
Отримана конструкція опускається в підготовлений приямок і закріплюється таким чином, щоб верхня площина швелера була горизонтальної (перевіряється гідрорівнем) і йшла врівень з дорожнім покриттям. Варто зробити розпірки, які запобігають зміщення при бетонуванні.
Природно, що поверхня металу потрібно очистити від найменших слідів іржі, знежирити і покрити ґрунтовкою.
Бетонування проводиться розчином марки М200. У його складі дотримуються таких пропорцій: до 1 кг цементу додається по 2 кг піску і 3,5 кг щебеню, а води - до отримання потрібної консистенції.
Роботи краще вести при сприятливих погодних умовах з плюсовою температурою. Якщо такої можливості немає, то обов'язково доведеться використовувати протівозаморозковие добавки, що збільшить загальну вартість воріт.
При виконанні заливки бетон регулярно вібрують, що запобігає появі порожнеч в готовому фундаменті.
Після заповнення приямків розчином поверхню бетону розрівнюється, загладжується і накривається від сонячних променів. Найближчі дві доби фундаменти необхідно ще і проливати водою, щоб не розтріскується.
Для набору міцності бетону буде потрібно не менше тижня. У цей період ведуться роботи, що не торкаються фундамент - купується фурнітура та матеріали для воріт, виготовляється стулка.
Після заповнення приямків розчином поверхню бетону розрівнюється, загладжується і накривається від сонячних променів. Найближчі дві доби фундаменти необхідно ще і проливати водою, щоб не розтріскується.
Для набору міцності бетону буде потрібно не менше тижня. У цей період ведуться роботи, що не торкаються фундамент - купується фурнітура та матеріали для воріт, виготовляється стулка.
Після затвердіння фундаменту можна виконувати цегельну кладку на цементно-піщаному розчині марки М100.
Для початку виводяться перші три ряди цегли навколо сердечника. Після цього слід поставити першу з трьох заставних деталей. Відрізок куточка 40 * 40 мм довжиною близько 70 мм розміщують так, щоб одна поличка пішла всередину кладки з додатковою фіксацією відрізком арматури до сердечника, а друга сторона вийшла на грань, звернену в бік двору.
Дві наступні заставні необхідно розмістити так, щоб забезпечити рівномірність розташування цих вставок. Повторити операцію на другий опорі.
Відкатні ворота будуть складатися з несучої рами і кованого полотна. Саму ковку розглядати не будемо - її створення зазвичай доручають фахівцям. А ось виконати раму і додати до неї готові ковані елементи під силу кожному.
Починати роботу над стулкою слід з виконання креслення, на якому будуть вказані матеріали, проставлені всі розміри, відзначені кути різання для правильного стикування елементів між собою. Це дозволить правильно розрахувати кількість необхідних матеріалів, а також уникнути безлічі помилок при виконанні самої збірки.
АКЦІЯ!
Купуючи рекомендовану фурнітуру, Ви можете безкоштовно замовити індивідуальний проект за власними розмірами від наших інженерів. Плюс до замовлення прийде покрокова інструкція по створенню воріт - не треба буде відволікатися на пошуки інформації в інтернеті.
Особливу увагу варто звернути на те, що конструкція робиться в 1,5 рази більше, ніж сам ворітної проріз. При закритій стулці ворота будуть спиратися саме на хвостовик зі скошеним краєм, так як ролики стоять в стороні від проїзду. Для ефективного руху воріт «на вазі» необхідно, щоб ця додаткова частина конструкції була довжиною в половину самої стулки.
Для каркаса можна взяти металеві труби прямокутного перетину розміром 60 * 40 мм або 60 * 30 мм. Поверхня ретельно зачищається, щоб не залишилося навіть слідів іржі, обезжиривается і грунтується.
Під нижньою трубою каркаса обов'язково повинен йти напрямна рейка. Ці два профілі приварюються між собою не суцільним швом, а прихватками по 1,5-2 см і кроком 70 см з двох сторін в шаховому порядку. Стики елементів рами привариваются суцільними швами.
Після закінчення зварювальних робіт потрібно відшліфувати всі шви болгаркою. Зачищені місця обезжирюються і прогрунтовивают. Стик рами з рейкою варто закрити герметиком. Після цього конструкцію можна пофарбувати, краще це зробити в три шари.
Кування повинна заповнити прямокутну частину самої стулки, яка і буде перекривати проїзд. Трикутну хвостову частину заповнювати зовсім не обов'язково, так як в отвір вона не потрапляє.
Зараз для створення каркаса доступний інший матеріал - Т-профіль. Використання даного матеріалу дає цілий ряд переваг в порівнянні зі зварюванням рами з традиційного металопрокату.
Далі приступають до монтажу фурнітури та встановлення стулки на своє місце.
На опорні стовпи кріплять нащельники - труби перетином 60 * 40 мм. Вони будуть закривати зазор між стулкою і стовпом і підтримувати ряд комплектуючих. Приварюються ці елементи до завбачливо виведеним на межі стовпів закладних деталей.
Для правильного розміщення верхньої підтримуючої пластини верх нащільники на стовпі з боку відкату доповнюється вирізом розміром 60 * 40 мм. Верхній зріз повинен розташовуватися трохи вище верхньої межі самої стулки після установки.
Другий нащельник на іншому стовпі потрібно заглушити зверху, щоб опади не потрапляли всередину труби.
Комплект фурнітури повинен бути:
Направляючий профіль. Даний елемент ми вже розглядали вище - саме він приварюється в самому низу стулки через всю її довжину з хвостовиком разом. Саме він буде котитися по роликам, заведеним всередину нього, переміщаючи тим самим і ворота.
До рейці пред'являються досить жорсткі вимоги, так як міцність конструкції, легкість і плавність переміщення воріт багато в чому залежать від якості цього елемента.
Геометрія направляючої продумана і прорахована, так що має бути витримана в точності. Якщо розглядати поперечний розріз, то бачимо не прямокутник, а профіль з вигином на бічних гранях. При цьому ні різких гострих кутів, ні зайвих заокруглень бути не повинно. Нижні полички потрібно розміщувати на одній висоті, бути симетричними і якісно підігнутими, йти паралельно верхньої межі (тобто будуть розташовуватися строго горизонтально).
По довжині профіль повинен бути рівним, без вигинів і відхилень. На поверхні металу не повинно бути дефектів, раковин, окалин і т.д., в іншому випадку ворота будуть гриміти і заклинювати.
Важливий і матеріал, з якого виконується рейок. Для того, щоб елемент міг витримувати високі навантаження без деформації і розгинання поличок, його виконують з високовуглецевої сталі. Для невеликих легких стулок товщина металу повинна бути 3,5-4 мм, для більших - 5 мм.
Роликові опори. Дані комплектуючі утримують і переміщають ворота. У нашій країні слід використовувати металеві ролики, так як полімерні погано сумісні з нашими кліматичними умовами.
Пластик чутливий до високих і низьких температур. Найменший вихід за дозволені рамки може поміняти властивості даного матеріалу. Так після сильних морозів полімер може розкришитися або зламатися, а при літній спеці всередині металевого рейки колеса «попливуть» - размягчатся і деформуються. Змінюється ж каретка цілком, а це дуже серйозні фінансові витрати, причому доведеться ще знімати і заново виставляти ворота.
Крім матеріалу роликів потрібно звертати увагу на підшипники. В одних комплектах можуть йти найдешевші з Китаю, в інших - посилені, виконані за європейськими стандартами. В одних механізми захищені просто металевими пильовиками, в інших йдуть більш ефективні резинометаллические. Природно, що краще брати посилені з резинометаллическим захистом, які витримають і серйозні навантаження, і несприятливі умови роботи.
Верхня частина кожної роликового опори має рухливе з'єднання з підставою. Таким чином «голова» має без проблем нахилятися в бік ходу воріт, полегшуючи ковзання конструкції. При тугому ході і рідкісному використанні можна отримати каретку з окислюється втулкою, заклинили в одному положенні, тоді в одну сторону стулка буде котитися легко, в зворотну - з підвищеними зусиллями, що прискорить знос роликів.
Метал опор обов'язково повинен мати антикорозійне покриття. При цьому важливо, щоб товщина захисного шару була достатньою і рівномірною. При якісній обробці на поверхні не буде темних плям і вад.
Вкрай важливо, щоб каретки і рейок відповідали один одному за розмірами. Ролики не повинні йти всередині направляючої занадто туго, інакше можуть підклинювати. Але якщо будуть надмірно бовтатися в трубі, то стулка при закриванні буде просідати занадто низько, не заїжджаючи на уловлювач, а б'ючись в нього торцем. Оптимальним вважається зазор в 1-2 мм між роликом і стінкою рейки.
Підтримуюча пластина з верхніми роликами. Сталева пластина забезпечена продовгуватими пазами, в які за допомогою болтів кріпляться ролики. Відстань між останніми можна регулювати, підганяючи під товщину рами воріт. З легкими стулками (до 300 кг) найчастіше використовують пластину з 2-ма роликами, а при більш важких конструкціях - з 4-ма.
Стулка буде проходити між роликами даного елемента. Він утримує ворота в вертикальному положенні, направляє хід по прямій лінії, не дозволяє впасти або відхилитися.
Ролики можуть мати пластикове або гумове покриття. Гума більш м'яко притискає полотно, а ось пластик під часом може подряпати стулку, здерти фарбу.
Уникати слід пластин від занадто економних виробників: 2-х міліметрового металу для виконання поставлених завдань явно мало. Товщина стали повинна бути як мінімум 3-4 мм. Плюс якісне антикорозійне покриття, зрозуміло.
Кінцевий ролик. Даний елемент дозволяє стулці накат на поличку нижнього уловлювача. Встановлюється він всередині направляючої рейки поруч з торцем, закріплюючись спеціальними болтами.
Для воріт масою до 300 кг ролик може бути пластиковим.
З більш важкими стулками краще використовувати металевий ролик. Ще краще, якщо він додатково забезпечений торцевої пластиною, що замінює передню заглушку.
Нижній уловлювач. Даний елемент являє собою широку сталеву скобу з нижньої поличкою. На цей майданчик і закочується вільний край стулки завдяки нижньому ролику. Робиться це для того, щоб роликам з рейкою не доводилося тримати ворота весь час на вазі, відчуваючи підвищені навантаження від ваги і ефекту «важеля» - навантаження правильно розподіляється вже на три точки опори.
Для того, щоб від уловлювача був толк, його потрібно приварити до нащельником на такій висоті, щоб край стулки при накоченні підводився на 3-4 мм.
Витримати навантаження може елемент, метал якого має товщину не менше 3 мм. Недостатньо міцні вловлювачі розігнутися або зламаються, прискорюючи вихід з ладу інших елементів комплекту.
Верхній уловлювач. П-подібна пластина верхнього уловлювача фіксує від розгойдування відповідний край стулки. При сильному вітрі або натиску ворота не будуть гриміти і деформуватися, утримувані елементом.
Товщина стали для цієї складової повинна бути не менше 4 мм, інакше її розігне.
Увага! Деякі виробники в базовий комплект верхній уловлювач не включають, пропонуючи його докупити окремо. Так що порівнюючи набори (і ціни на них) варто звертати увагу і на присутність даного елемента за замовчуванням.
Гумові заглушки. Торці рейки закривають спеціальними заглушками, щоб дощ, сніг, бруд і різне сміття не попадали всередину направляючої.
Вставні знімні заглушки виконуються з гуми з гофрованої частиною, що фіксує елемент всередині труби. Матеріал повинен бути в міру м'яким, що не дубеющій взимку і не розсихається влітку.
Сучасні комплекти фурнітури нерідко містять лише одну гумову заглушку для хвостової частини, а передня замінюється сталевою пластиною, закріпленої на кінцевій ролику.
Регулювальні пластини. Пара таких монтажних підстав в базовий комплект не входять, але частіше за все докуповуються окремо.
Вони дозволяють регулювати положення кареток по висоті, причому всього лише за допомогою гайкового ключа, так як опори встановлюються на шпильки елементів і притискаються гайками з шайбами. Це може стати в нагоді як на етапі монтажу, так і під час експлуатації воріт, якщо з часом фундамент все ж дасть перекіс.
Замок. Для замикання воріт розроблені специфічні замки з гачками - викидний ригелями.
Довговічним буде механізм з латуні. Силумінові або алюмінієві замки при контакті з атмосферними опадами можуть окислюватися, що виводить їх з ладу.
Один край пластини заводять за нащельник (між ним і кладкою стовпа), верхня частина елемента при цьому повинна лягти на зріз труби. Елемент приварюється.
Вкручуються ролики, причому один буде частково «ховатися» в підготовлений виріз в нащельником, а другий посувається і підтискає стулку до першого.
Опори (або регулювальні пластини, якщо вони використовуються) ставляться на швелер-заставну на одній лінії, але при цьому розлучаються на максимальну відстань один від одного. Елементи фіксуються зварюванням, для початку у вигляді прихваток.
Стулку ставлять на закріплені ролики і перевіряють, наскільки добре ковзає стулка. Якщо необхідно докладати значних зусиль, є місця підвищеного тертя, то зварювальні шви підрізають і опори виставляються заново. Продовжувати коригування необхідно до тих пір, поки ворота не стануть йти легко і плавно.
З регулювальними пластинами все те ж саме, але приварюють пластини, а роликові опори прикручуються до їх шпильок. З'являється додаткова можливість регулювати висоту кожної опори.
Ролик складається не тільки з пари куточків з коліщатком на втулці, але і забезпечений притискною пластиною і парою болтів, які дозволяють закріпити елемент всередині рейки. Іноді ще йде пластина-заглушка.
Встановлюється він біля торця направляючої.
Нижній уловлювач необхідно приварити до нащельником, віддаленого від роликових опор.
Висоту його розташування уточнюють дослідним шляхом: стулка при закриванні повинна піднятися на 3-4 мм за рахунок заїзду на поличку елемента.
Верхній уловлювач кріплять на тому ж нащельником, але біля верхнього зрізу стулки.
Його також слід надійно приварити.
Залишилося закрити торці рейки заглушками.
Гумові елементи легко вставляються вручну без використання інструментів. Гофрована частина заталкивается всередину направляючої, за рахунок чого заглушка і утримується на місці.
Для того, щоб Ви могли переконатися в простоті виготовлення воріт власними силами, наводимо ще відео від одного з наших клієнтів.
Фінальним штрихом створення воріт є їх автоматизація. Поставити електропривод можна відразу або пізніше в будь-який зручний момент. Мінімальний комплект автоматики виглядає наступним чином:
• привід з блоком управління (вбудованим) і кінцевими вимикачами (краще магнітними);
• пристрій управління (пульти ДУ за замовчуванням або інше сумісне з моделлю засіб на Ваш вибір);
• зубчаста рейка (приблизно на 1 м більше ширини проїзду).
Рекомендований комплект повинен містити ще пристрої безпеки - фотоелементи і сигнальну лампу.
Ключові правила вибору автоматики можна подивитися в спеціальному огляді тут.
